Творча резиденція «Хвиля»
Проєкт: артрезиденція «Хвиля», котра стала безпечним прихистком для тих діячів і діячок культури, які мусили виїхати з зони бойових дій чи окупованих територій
Період реалізації: 29 серпня — 12 вересня
Розповідає: Андрій Сігунцов, куратор Музею сучасного мистецтва Одеси, мистецтвознавець
Про ситуацію в сучасному українському мистецтві
Мистецтво змінилося — і це вже є ознакою його життєздатності. Було очевидно, хто є хто в цій сфері, бо сучасне мистецтво — про комунікації. Деякі митці стали німими, когось паралізувало, а хтось нарешті дістав свій потужний голос. Це дуже здоровий процес, певне очищення від застарілих нашарувань та поразка конвенційності, котра вже стала ледь не головною ідеєю в українському мистецькому середовищі.
Про Україну у світі стали дізнаватись і через мистецтво, цікавитись особливостями та відмінностями українського мистецтва від пострадянського та російського, до якого воно було вбудоване та через яке і пояснювалося. Виникло безліч проєктів, які були розраховані на швидку емоційну реакцію. Уже зараз кількість проєктів переходить у якість. Вважаю, що нині всі потребують нових зв’язків та можливостей для повноцінної роботи й розвитку.
Ідея «Хвилі»
Ідея виникла як швидка реакція на нові виклики реальності, бо наприкінці кінці лютого — на початку березня багато людей стали біженцями, переселенцями, але й не всі планували виїжджати за кордон. А особливо чоловіки, які такої змоги не мали. Тож ідея створення безпечного місця, яке б також було місцем для спілкування і творчості була на часі. Формат резиденції «Хвиля» дозволив не тільки створити місце проживання, а і запустити творчі процеси, що є вкрай необхідним для тривалої протидії російській навалі.
Реалізація
Спочатку проєкт задумувався на Заході України, але після деокупації Київської області було вирішено зробити це саме там. Загалом отримали понад 100 заявок, тож це також свідчить про потребу. Місцем став радянський санаторій «Хвиля», яким був чудовим місцем як для проживання, так і для творчого процесу. Зі 100 заявок обрали 10 митців, які працюють з сучасним мистецтвом, 10, котрі з музичним, також за весь час роботи резиденції завітало близько 10 кураторів, артменеджерів і менеджерок та просто небайдужих людей. Фінальну виставку та концерт відвідало понад 400 людей.
Резиденція стала творчою лабораторією для сучасних діячів і діячок культури, які мусили виїхати з зони бойових дій чи окупованих територій. Їм надавалося житло, харчування та необхідні матеріали для творчості.
Також відбувалися творчі заходи, презентації, на яких розривали теми творчого бачення, мотивації, суспільної цінності мистецької діяльності під час воєнного стану. Проєкт посприяв розвитку незалежної артсцени завдяки співпраці незалежних митців, що неодмінно має позитивно відбитися на локальних та міжнародних аудиторіях.
Впевнений, що результати будуть довгострокові, бо хтось знайшов нове коло спілкування, хтось — нові відносини, інші — нові ідеї та мотивацію для продовження творчої роботи. Учасники та учасниці були зі всієї країни, тож це також було важливо для усвідомлення та пропрацювання нових ідей. Проєкт тривав два тижні й минув, як на мою думку, успішно та матиме продовження у майбутньому. Від імені всіх резидентів дуже дякую Українсько-данському молодіжному дому за таку можливість.
Що ж відбувалося
Найбільше уваги приділили питанням самоорганізації та спільної праці як основних умінь сучасного митця. Практика мистецько-культурного нетворкінгу, котра користується перевагами близькості до активного мистецького середовища з кола друзів і прихильників фонду з їхніми професійними менеджерами, промоцією, сформованою аудиторією та зацікавленими відвідувачами — важливий набутий досвід.
Надані можливості створення дискусій розкрили неосподівані сторони кожного і кожної. Комунікація всередині резиденції і ззовні — між іншими, незалученими у проєкт професіоналами та ширшою аудиторією — стала певним поштовхом для майбутніх колаборацій між музикантами й художниками. З одного боку, артрезиденція сприяла обміну досвідом, з іншого ж вона полегшила митцям процес створення та виробництва власного авторського твору.
Наприкінці артрезиденції кожен митець був зобов’язаний публічно представити результат своєї практики та роботи, що додало досвіду публічної презентації мистецьких надбань. Митці фокусувалися не на дослідницькому аспекті своїх робіт, а на формі висловлювання, унікальній подачі своєї практики та проєктів.
Враження і плани
Для мене це був перший досвід проведення резиденції, тож все було новим. Цікавим стало поєднання та набуття досвіду і адміністратора, і куратора, і психолога, і ментора. Я хотів зробити проєкт максимально ефективним саме для молодої аудиторії, бо якраз вона є зараз вкрай важливою. Також поєднання музикантів та художників на одній локації спочатку створювало багато питань і «ситуацій», але вважаю, що отриманий досвід самоорганізації та співпраці стане всім у пригоді.
Думаю, що такий проєкт має потенціал до ще більшого масштабування та розвитку, тому, звісно, при нагоді я продовжував би його робити.
Він зумів нам дати відчуття солідарності, емпатії та взаємопідтримки, котрі зараз вкрай необхідні кожному та кожній, хто зіткнувся з травматичними наслідками повномасштабної війни у своєму житті.